Планування уроку для формування критичного мислення
Система розвитку критичного мислення, як зазначають відомі зарубіжні фахівці А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метью, Д. Макінстер, передбачає особливу структуру уроку: у кожному уроці є три фази - актуалізація (передбачення), побудова (конструювання) знань та консолідація. У нашому досвіді ми намагаємося дотримуватися відповідних рекомендацій.
Якими є три фази уроку з розвитку критичного мислення?
Фаза актуалізації
Насамперед зазначимо - кожний урок починається з фази актуалізації (передбачення), під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати і задавали питання. Фаза актуалізації має на меті:
актуалізувати (оживити) у пам'яті учнів вже наявні знання;
в неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);
встановити цілі навчання;
зосередити увагу учнів на темі;
представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.
Фаза побудови знань
Після такого початку уроку вчитель підводить учнів до постановки питань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні питання, визначення нових питань і намагання відповісти на них. Ми називаємо цю другу або середню фазу уроку фазою побудови знань.
Ця фаза відбувається в основній частині уроку й має на меті:
порівняти очікування учнів з тим, що вивчається;
переглянути очікування й висловити нові;
виявити основні моменти;
відстежити процеси мислення /перебіг думок учнів;
зробити висновки і узагальнення щодо матеріалу;
поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;
поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу
Фаза консолідації
Коли учні зрозуміли ідеї уроку, до того як урок буде закінчено, необхідно переходити до наступної фази. Вчителеві треба, щоб учні відрефлексували те, про що дізналися і запитали себе, що це означає для них, як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою як вони зможуть це використовувати. Ця третя фаза уроку називається фазою консолідації. Ця фаза має на меті:
узагальнити основні ідеї;
інтерпретувати визначені ідеї;
обмінятися думками;
виявити особисте ставлення;
апробувати ці ідеї;
оцінити, як йде процес навчання;
задати додаткові запитання.
Ці три фази автори посібника образно зображують як різні періоди життєвого циклу пшениці.
Фаза актуалізації (передбачення); зерно саджають у родючий ґрунт. Успіх уроку залежить не тільки від цього "зерна": необхідно спиратися на ті знання, які вже є в учнів, подібно до того, як зерно має використати поживні речовини в грунті.
Після того як зроблено необхідну підготовчу роботу, учитель переходить до фази побудови тань; зерно пускає коріння й проростає. Урок завершується фазою консолідації. Пшениця починає колоситися; у колоссі містяться зерна численних майбутніх Так і урок може призвести до багатьох нових видів діяльності.
Додаток 1. Технології критичного читання
1. Робімо позначки
Цей спосіб дає можливість порівняти очікування від інформації з результатами читання. Слід уважно читати текст і одночасно позначати його частини відповідно до рівня свого попереднього знайомства з інформацією, вміщеною в ньому.
Позначайте окремі фрагменти тексту таким чином:
значком "+" (плюс) те, що вам добре відомо;
значком "—" (мінус) те, що для вас зовсім нове і ви про це не знали;
значком "!" (знак оклику) — найбільш важливі думки;
значком "?" (знак питання) — фрагменти, що викликати у вас запитання. Після читання обговоріть всі позначки, що ви поставили, з'ясуйте і розв'яжіть всі незрозумілі питання.
2. Запитайте в автора
Уявіть собі, що зараз ви матимете можливість спілкуватися з автором цього тексту. Під час читання тексту підготуйте запитання до автора. У кожного з вас їх має бути не менше 5. Наприклад, ви можете запитати про те, що мав на увазі автор у даному фрагменті, як вій міг би висловити певне положення більш зрозуміло, чому авто.) повідомляє нам це саме зараз (у цьому місці тексту), що необхідно знати, аби зрозуміти те, що ми читаємо, та ін.
Оберіть одного з учнів, який виконуватиме роль автора, та поставте йому частину ваших запитань. Потім надайте слово іншому «автору». Продовжуйте обговорення, змінюючи авторів доти, доки у вас є запитання.
3. Читання в парах
Об'єднайтеся в пари. Нехай один з пари учень прочитає вголос абзац тексту і підведе одним-двома реченнями підсумок (резюме) того, про що йдеться в ньому, відповівши на запитання: про що йшлося? Інший з пари має поставити 1-2 запитання до прочитаного. Питання записуються, обидва учні намагаються відповісти на них. Далі другий з пари учень читає, а перший ставить питання. Такий обмін ролями відбувається до кінця читання.
По завершенні читання всього тексту пари презентують класу найбільш цікаві питання й ті, на які вони не спромоглися знайти відповідь. Ці питання обговорюються в загальному колі.
4. «Припущення на основі запропонованих слів (термінів)» - метод використовується на уроці під час актуалізації, при роботі в парах.
Мета: «налаштувати» учнів на текст, який вони будуть читати або чути, формувати уміння учнів слухати або читати активно, звертати увагу на важливі слова, співпрацювати з іншими, вирішуючи завдання або проблеми
Хід роботи
1. До початку уроку вчителю необхідно вибрати п'ять чи шість слів із тексту. Це можуть бути ключові поняття, важливі події чи головні персонажі.
2. Учитель записує ці слова на дошці та повідомляє учнів, що ці слова зустрінуться в розповіді або в тексті.
3. Учитель пропонує учням у парах (протягом чотирьох хвилин) скласти текст (історію, пояснення, аргументоване есе), в якому були б усі ці слова або терміни.
4. Учитель пропонує кільком парам зачитати свої «придумані історії». Учитель вислуховує, але не коментує почуте; просить учнів уважно слухати те, ще він їм буде читати або розповідати.
5. Після того як учні прослухали або прочитали запропонований текст, порівняли зі своїми текстами, учитель запитує, що викликало у них подібні думки, уявлення?
5. Читаємо та запитуємо — метод читання та постановки запитань, що здійснюється в парах.
Мета: забезпечити розуміння учнями тексту та його засвоєння під час читання.
Хід роботи
1. Учні читають заданий текст частинами почергово.
2. Учні спільно вирішують, які ключові терміни записати на полях тексту.
3. Коли перший учень закінчує читати текст, інший ставить запитання до тексту, використовуючи терміни, записані ними на полях. Запитання мають формулюватися так, щоб вони були схожі на запитання до тексту за пройденим матеріалом. Учень пише кожне з цих питань на маленькому аркуші паперу чи на картці.
4. Перший учень вголос відповідає на кожне запитання. Якщо другий погоджується з відповіддю, вони пишуть відповідь на це запитання на звороті карки із запитанням.
5. Учні міняються ролями.
6. Користуючись цими картками із запитаннями та відповідями, учні згодом продовжують перевіряти один одного.
| 
