Незрозумілі бачення і звуки Багато космонавтів після повернення на
Землю розповідають про різні дивні процеси, які вони не тільки чули, але й
бачили. Часом розповіді наповнені фактами, які не можливо описати і підтвердити
з наукової точки зору.
Як відомо космонавти і льотчики-випробувачі
люди не з боязкого десятка, але за їх твердженням їм ставало страшно на рівні
підсвідомості від побаченого і почутого. Так що ж відбувається в космосі?
Не так давно доктор технічних наук і
льотчик-випробувач 1-го класу Марина Попович опублікувала частину із зібраних
протягом тривалого часу свідоцтв про спостереження аномальних явищ на орбіті
Землі. На сьогоднішній день її колекція складає більше двох тисяч фактів
підтверджених космонавтами, які спостерігали щось незрозуміле в космосі. Після
відвідин одного з концертів популярного ВІА Юрій Гагарін розповів, що схожу
музику він вже чув, але не на Землі, а під час польоту в космосі. Подібні
відчуття відчував не тільки перший космонавт, а й люди які літали в космос
пізніше. Так Владислав Волков розповів про дивні звуки, які оточували його під
час перебування в космосі. «Внизу летіла земна ніч. І раптом з цієї ночі
долинув ... гавкіт собаки. А потім став виразно чути плач дитини! І якісь
голоси. Пояснити все це неможливо », - так Волков описав звуки, які
переслідували його практично весь час польоту.
Не менш цікаві й повідомлення про різні
зорові спостереження. Американський астронавт Г.Купер розповідав, що,
пролітаючи над територією Тибету, він зміг неозброєним поглядом розглянути будинок
і навколишні побудови. Вчені даний ефект назвали збільшенням наземних об'єктів,
але наукового пояснення можливості розглянути споруди з відстані в 300
кілометрів поки немає. Космонавт Віталій Севастьянов своїм повідомленням, що
при прольоті над Сочі він зміг розглянути власний двоповерховий будинок
викликав суперечки серед фахівців-оптиків.
Кандидат технічних і філософських наук,
космонавт-випробувач Сергій Кричевський розповів, що вперше почув про непояснені
космічні глюки від свого іменитого колеги, який протягом півроку перебував на
орбітальному комплексі «Мир». Кричевський тоді готувався до першого свого
польоту в космос, і досвідчений колега попередив його про можливу небезпеку.
Попередження, що при знаходженні в космосі людина може бути схильна до
фантастичних мрій наяву, які спостерігали багато космонавтів. Дослівно,
попередження було наступним: «Людина зазнає одну або декілька трансформацій.
Перетворення в той момент здаються йому природним явищем, начебто, так і
повинно бути. Бачення у всіх космонавтів різні. Подібно одне: космонавти, що побували
в подібному стані, зазначають нібито йде
якийсь ззовні потужний потік інформації. Ніхто з космонавтів назвати це
галюцинаціями не може - занадто реальні відчуття ».
Пізніше Кричевський назвав це явище -
«ефектом Соляріса», який передбачив Станіслав Лем. На думку дослідника,
фантастичний твір «Солярис», це не фантастична вигадка, а досить точно
прорахований прогноз ученого. У фільмі, який був знятий Андрієм Тарковським за
твором Лемма, головний герой став свідком не тільки візитів невідомих гостей,
але і побачив батьківський будинок, який з'явився з безодні океану. Кадри
фільму, є проекцією того, з чим стикаються справжні космонавти. Можливо, космос
має здатність матеріалізувати думки людей і показує їм те, про що вони мріють
на підсвідомому рівні. Але, незважаючи на різні припущення, питання про
походження незвичайного явища залишається відкритим.
Після проведення досліджень деякі вчені
схиляються до думки, що виникнення подібних непояснених випадків варто віднести
до зміни свідомості людини через вплив мікрохвильового випромінювання.
Російський біофізик Олександр Прессман у своїх наукових працях досить точно
описав реакцію організму людини при впливі хвиль в сантиметровому діапазоні.
Зокрема він довів, що при впливі на організм людини випромінювання частотою
більше 3000 МГц і одночасному впливі електромагнітної енергії виникає стан
повного заціпеніння, коли відмовляють руки і ноги. Оскільки сантиметрові хвилі
в першу чергу впливають на біопотенціали мозку та ендокринні процеси, відчуття
страху, очевидно, викликано тим же джерелом. Дане пояснення підходить до
повідомлень про дивні звуки і видіннях на орбіті.
Космонавт Олександр Серебров чотири рази
літав у космос. Під час одного зі своїх перших польотів він по необережності
впустив магніт, який повів себе «неадекватно»: як правило, всі предмети в стані
невагомості обертаються, а магніт став коливатися. Таке можливо тільки при
наявності високого магнітного поля. Напрямок струму магніту змінювався в
залежності від положення космічної станції по відношенню до Сонця. Перебуваючи
в тіні, магніт притягував предмети, але як тільки потрапляв в зону освітлення
Сонцем, предмети відскакували. Серебров розповідав, що, вперше зіткнувшись з
таким явищем, він був шокований, адже дана поведінка магніта порушувала звичні
правила поведінки предметів в стані невагомості. Після прибуття на Землю
Серебров повідомив про свої спостереження представникам інституту
медико-біологічних проблем, але вчених дане повідомлення не зацікавило. Коли в
1993 році Серебров здійснив свій четвертий політ у космос, то на борту
космічного апарату на його вимогу були встановлені прилади для вимірювання
магнітного поля. Космонавт протягом усього польоту проводив вимірювання в
різних частинах космічного корабля і на основі його записів, стало відомо, що
магнітне поле змінювалося не менше 16 раз на добу, але зміни були
неоднорідними. Найбільше по випромінюванню магнітне поле перебувало в районі
командирської рубки, яка знаходиться по лівому борту корабля. Силові кабелі
проходять по лівому борту, безпосередньо над головою Василя Ціблієва -
командира корабля. Під час сну в такому положенні Циблієв поводився вкрай
неспокійно, він кричав, скрипів зубами, але варто було змінити становище і
віддалиться від кабелів, його стан приходив у норму, і сон ставав спокійним.
Серебров згадав свою розмову з Цібліевим: «Я запитав Василя, в чому справа?
Виявилося, йому снилися феєричні сни, які він часом брав за дійсність. Переказати
їх він не міг. Твердив тільки, що нічого подібного в житті не бачив. Вже потім,
повернувшись з польоту, я проконсультувався з фахівцями, і вони підтвердили:
людина може жити в магнітному полі будь-якої напруженості, але лише в тому
випадку, якщо воно однорідне. А перебування в градієнтному полі може бути
небезпечно для психіки ".
Вчені відзначають, що змінні магнітні
поля, це не єдиний і не найнебезпечніший фактор ризику впливу на психіку
людини, яка знаходиться на орбіті. Кожен космонавт стикався з таким явищем як
фосфен, який представляє собою фіксування світлових спалахів при закритих очах.
Першими хто розповів про ці ефекти, були Ніл Армстронг і Едвін Олдрін, які в
1969 році були учасниками польоту на Місяць. НАСА не тільки з усією серйозністю
поставилася до розповіді астронавтів, а й стала ініціатором проведення
дослідження незвичайного явища. В результаті досліджень було встановлено, що
ймовірною причиною подібного явища можуть бути частинки космічних променів, які
рухаються з величезною швидкістю. Фізична причина явища була встановлена, але в
питанні як ці частки впливають на нейрони мозку залишається загадкою. Самі
космонавти стверджують, що фосфен чинять негативний вплив на загальне
самопочуття і стають причиною дискомфорту. Свою думку з цього питання висловив
і Олександр Серебров: «Там, в глибинах Всесвіту, з людьми відбувається невідомо
що. Стан фізичний так-сяк вивчається, а от зміни свідомості - темний ліс.
Медики роблять вигляд, що людину можна до всього підготувати на Землі.
Насправді це абсолютно не так ».
Деякі фахівці припускають, що в більшості
випадків у космонавтів відбувається зміна стану свідомості. Можливо, причина
лежить в тому, що людина потрапляє в незвичне середовище, яке якимось чином
стає таким собі каталізатором цього стану. Володимир Воробйов доктор медичних
наук і старший науковий співробітник центру РАМН стверджує наступне: «Але,
бачення та інші незрозумілі відчуття на космічній орбіті, як правило, не мучать
космонавта, а надають йому своєрідне задоволення, не дивлячись на те, що
викликають страх. Варто врахувати, що в цьому теж є прихована небезпека. Не
секрет, що, після повернення на Землю, більшість підкорювачів космосу починають
відчувати стан туги за цим явищем і при цьому відчувають непереборну, а іноді і
хворобливу тягу знову відчути ці стани. Багато хто знаходить себе в тому, що
стають учасниками наукових експедицій на місця посадок або появ НЛО, йдуть в
гори, щоб знайти сліди невідомого «снігової людини», стають філософами і
езотерика ».
|
